Дефіцит уваги як синдром, може мати різний перебіг залежно від тих чи інших факторів. Зазвичай виділяють три форми його перебігу:

• синдром, який об’єднує симптоми і дефіциту уваги, і гіперактивності;
• гіперактивність без ознак дефіциту уваги;
• синдром дефіциту уваги без гіперактивності.

            Як у випадку з іншими розладами мозкової діяльності, точна етіологія СДУГ не визначена, і неможливо однозначно сказати, який з факторів ризику стане основою для розвитку синдрому. Проте, вчені виділяють первинну і вторинну форму синдрому — вторинна форма присутня при супутньому психічному захворюванні і може бути наслідком травм і перенесених хвороб на будь-якому з триместрів вагітності матері.

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, скорочений до абревіатури СДУГ, є поведінковим порушенням і розвивається в результаті синдрому дисфункції центральної нервової системи. Основною ознакою розвитку СДУГ є наявність труднощів при концентрації уваги на певних предметах або заняттях. Другорядною, але також яскраво вираженою ознакою наявності такої дисфункції служить підвищення рухової активності дитини — вона стає занадто імпульсивною, з’являються проблеми з найпростішими соціальними взаємодіями і навчанням. Як і більшість поведінкових розладів, синдром частіше зустрічається серед хлопчиків, але традиційно більш складним за протіканням і лікуванням є СДУГ у дівчаток. На даний момент офіційної оцінки захворюваності на світовому і локальному рівні немає, але в середньому в Україні, як і більшості країн, що розвиваються, синдром діагностують у 4-18% дітей.

            Існує цілий ряд факторів ризику, які можуть призвести до розвитку захворювання:

• будь-які інфекційні захворювання, перенесені дитиною в ранньому дитинстві;
• недоношеність і передчасні пологи;
• вплив на плід алкоголю, продуктів паління тютюну і сильнодіючих медичних препаратів;
• асфіксія новонароджених;
• проблеми сімейного характеру — від поганого матеріального забезпечення до пересичення матеріальними благами;
• генетична схильність, про що свідчить тенденція розвитку синдрому по спадкової лінії.

 Досить частою ознакою, яка запускає розвиток синдрому, є недостатність або повна відсутність в деяких відділах головного мозку таких хімічних речовин, як норадреналін і дофамін. Раптова відсутність цих речовин вже має послужити причиною для оперативної діагностики і початку лікування.

 Симптоми і діагностика

Діагностика СДУГ відбувається згідно зі сформованими спеціальними шкалами. Ускладнено вона тільки в тому випадку, коли дитина страждає якимось психічним розладом і симптоми СДУГ відносять на рахунок цього розладу.

До первинних симптомів синдрому дефіциту уваги будь-якого з типів відносять:

• неуважність і неможливість зосередитися на деталях;
• відсутність уважності як під час нав’язаних, так і під час самостійно обраних занять;
• відсутність навичок організації та самоорганізації;
• помірне уникнення тих видів діяльності, в яких спостерігається істотне розумове навантаження і потрібна висока концентрація уваги;
• помітна забудькуватість в навчанні та повсякденному житті.

            Дитина з синдромом дефіциту уваги просто не може сидіти спокійно, причому вона частіше робить метушливі руху, ніж цілеспрямовані. Їй складно самостійно вибрати собі заняття і займатися ним самостійно — навіть якщо мова йде про гру, дитина з СДУГ не здатна займати сама себе грою. При навчанні спостерігається нездатність всидіти на місці, часті спроби покинути своє місце, постійне вчинення рухів дуже дрібних, несуттєвих. Крім того, дитина з синдромом надзвичайно, навіть надмірно товариська, може бути нав’язливою.

            Імпульсивність в поведінці багатьма лікарями приймається як симптом і проявляється вона в тому, що дитина не може витримати свою чергу, абсолютно не замислюється перед тим, як відповісти на питання і перебиває інших дітей і дорослих. Найпростішою є діагностика захворювання класичного синдрому, так як він має найбільш явні ознаки. Так, діти без гіперактивності, але з дефіцитом уваги навпаки — повільні, загальмовані і мало емоційні. Відсутність спеціального лікування СДУГ може привести до падіння успішності при навчанні, конфліктності і порушень навичок читання і письма.

 Лікування

            При великому виборі методик для лікування синдрому найефективнішими залишаються немедикаментозні, які не пригнічують нервову систему і мозок, а відновлюють їх роботу в природному режимі. Важливий комплексний підхід до лікування даного поведінкового розладу. Базисом курсу лікування стає мікрополярізаціі, яка відновлює активність певних відділів мозку, а супутня терапія допомагає вирішити питання зовнішніх проявів синдрому. Ефективними є психотерапія, остеопатія, нейропсихологічна корекція. Такий комплекс лікування є ефективною заміною застосування медикаментів, які використовувалися для лікування синдрому раніше і приводили до пригнічення нервової системи дитини. Мікрополярізація, як метод лікування синдрому дефіциту уваги, дозволяє практично повністю ліквідувати глибинні проблеми і механізми розвитку синдрому, а супутня терапія прибирає зовнішні його прояви.