Нашу школу можна назвати зеленим острівцем. З ранньої весни до пізньої осені потопає вона в зелені дерев, у квітах. Поруч з молодими деревця тами ростуть старі дуби та липи, які пам’ятають історію столітньої давності.

В кінці ХІХст., місце у центрі села поруч з річкою і шляхом, облюбував один з поміщиків. Взявся господарювати. Мав, крім житлових та господарських будівель, свиноферму, корівник, конюшню, птахоферму, гуральню. Невідомо як склалася його доля після Жовтневої революції, але на місці панського маєтку був організований радгосп.

З 1937р на місці радгоспу створюється дитячий будинок для дітей  розкуркулених та репресованих громадян – ворогів радянської влади. У семи класах навчається близько 200 дітей, очолює заклад  Лисюк. Ведеться розширення площі закладу – будується два дерев’яні корпуси для навчання та проживання дітей, їдальня.

З початком війни в 1942р заклад самоліквідується, дітям дали притулок місцеві жителі. Після визволення України в 1944р відновлюється робота дитячого будинку. Тепер тут мешкає 430 дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронті. Керує закладом Забишний Іван Петрович. Навчання в школі проходить в три зміни, на території школи працює пекарня, для потреб школи виділили машину. Більшість кадрового  складу становлять демобілізовані чоловіки, багато з них мали вищу освіту.

Наступним директором у повоєнні роки стає Ковтун Єфим Лазарович. У 1946р дитячий будинок відвідав міністр освіти України Павло Тичина. Він подарував школі 100 примірників книг для бібліотеки та музичні інструменти для духового оркестру. У ці роки створюється перший духовий оркестр, який нараховує 46 вихованців.

В 50-ті роки дитячий будинок очолює Лісовський Михайло Олександрович. Тепер у школі десять класів з наповнюваністю понад 200 чоловік.  На зміну Лісовському у 1959р приходить Березівський Петро Іванович. А в 1960р дитячий будинок стає спеціальною школою для розумово відсталих дітей. На території школи закладається великий фруктовий сад.

В 1965р на посаду директора спецшколи призначено Василенка Григорія Йосиповича. У цей період у школі навчається 234 дитини працює близько 70-ти педагогів, школа славиться вокальним ансамблем, хором, духовим оркестром, має школа велике підсобне господарство. Поліпшується матеріально-технічна база.

У 1983р директором стає Ситник Олексій Юхимович, який у післявоєнні  роки  працював в школі старшим піонервожатим, заступником директора з трудового навчання, вихователем. У цей час завершується будівництво двох нових двоповерхових корпусів.

(записано зі слів директорів шкіл Ситника О.Ю та Василенка Г.Й)

З 1987 по 1999рр на посаді директора школи працює Сташенко Марія Іванівна. Старі корпуси демонтуються, весь навчально-виховний процес переходить у нові корпуси. За браком приміщень для ізолятора, актового залу, спортзалу, котельні, банно-прального комбінату, всі ці об’єкти розташовуються у аварійних панських приміщеннях, які збереглися до цього часу.

З 1999р школа закривається на капітальний    ремонт. Вся матеріально-технічна база розподіляється між інтернат ними установами області.

В цей нелегкий період очолює школу Єсипенко Тетяна Іванівна.